ДИТЯЧА     КНИГА    В      РОДИНІ

Читання художньої літератури — дуже важливий аспект у під­готовці дитини до школи. Книга — це те чисте джерело, яке жи­вить допитливість дитини, дає поштовх її уяві, почуттям, спону­кує до роздумів.

Відомий український педагог В. О. Сухомлинський надавав величезного значення розповіданню і читанню дітям казок. Йо­му належить вислів: «До того, як прочитати перше слово, дитина повинна почути читання матері, батька, вчителя, відчути красу художніх образів». Читання Сухомлинський порівнював з вікон­цем, через яке діти бачать та пізнають світ і самих себе.

Під впливом читання художньої літератури розвиваються і вдосконалюються мовлення і свідомість дитини. Обговорюючи із дітьми прочитану книгу, батьки збагачують словниковий запас малят, навчають їх правильно будувати фрази, чітко висловлю­вати свої думки. Але як навчити дитину правильно сприймати і розуміти художнє слово, як навчити любити і поважати книгу? Насамперед необхідний правильний підбір книг, від якого зале­жить, чи стане книга другом та помічником дитини.

У дошкільних закладах в доборі книг керуються відповідни­ми навчально-виховними програмами, де для кожної вікової гру­пи вказані рекомендовані художні твори. Малят знайомлять з ук­раїнським фольклором (казки, пісеньки, потішки, скоромовки та ін.), багатьма літературними творами для дітей відомих українсь­ких письменників — Г. Бойка, П. Воронька, Т. Коломієць, Л. Ком­панієць, А. Камінчука та інших.

Цікаві віршики та оповідання ведуть маленького слухача у дивовижний світ рідної природи, навчають відрізняти добро від зла, розвивають у дітей моральність, розуміння загальнолюд­ських цінностей, виховують любов до Батьківщини.

Значний позитивний вплив на формування особистості ди­тини, її інтелектуальний та психологічний розвиток має читан­ня в родині.

Батьки повинні попіклуватися про те, щоб малюк зацікавився книгою, викликати стійкий інтерес до слухання художніх творів, до розглядання ілюстрацій до них, до розуміння їх змісту тощо.

Яких же рекомендацій та умов слід дотримуватися мамі й та­тові, які хочуть прилучити свого малюка до великого людського скарбу, джерела знань — книги?

Насамперед, це створення особливої атмосфери читання, яка передбачає завчасний вибір літературного твору, «психологічне налаштування дітей і дорослих на читання», виникнення емоцій­ного зв'язку між слухачем та читцем. Важливо, щоб дитина захо­пилася сюжетом прочитаного.

Для цього не забувайте про інтонаційну виразність мови під час читання книги: читайте не поспішаючи, змінюйте ваш голос на знаках пунктуації. Говоріть м'яко і голосно, вкладайте в чи­тання частинку душі. Перед тим, як приступити до читання, слід завважити на поведінку та настрій дитини. Не можна категорич­но казати малюку: * Негайно все припини і сядь! Будемо зараз читати!» Краще спробуйте йому сказати: «Давай-но влаштуємося зручніше і почитаємо казку».

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               Казка — улюблений літературний жанр дітей молодшого до­шкільного віку. Вона привертає увагу малят напруженістю сю­жету. адже в казці завжди багато несподіванок, небезпек, чарівних перетворень. Ідейна спрямованість казки характеризується бо­ротьбою доброго та злого начал. Ця боротьба, набуваючи найріз­номанітніших форм, проходить через всю казку, змушуючи гостро переживати за героїв. Зміст казок відображає мрії, сподівання на­роду, народну мудрість. Позитивних героїв казок народ наділяє не знатністю і багатством, а такими моральними якостями, як смі­ливість, мужність, чуйність, працьовитість, вірність слову. їм протиставляється чванливість, жорстокість, жадібність, ледарство.

Коли діти чують з уст матері чи батька казку, вони радіють особливій •«казковій» мові, яка відрізняється наспівністю, яскра­вою виразністю. Повтори, пісеньки, епітети, які зустрічаються в багатьох казках, надають їм особливого колориту. Яскраві ілюс­трації в книгах казок допомагають дитині запам'ятати прочитане.

Іноді батьки дошкільнят вважають, що казки слід читати ди­тині лише до п'яти років. Така думка є помилковою. І для старшої дитини казка залишається цінним засобом виховання та прилу­чення до книги.